Настроение у меня было какое-то наркоманское, голова кружилась от предстоящего плана. Все началось с моей закладки на кодеин, которую я благополучно купил у своего душнилы. Да, он был зануда, но зато помогал мне найти нужные связи.
Мой выбор был ясен: я хотел погрузиться в мир наркотиков и с головой окунуться в поток наслаждения. Марихуана уже надоела своей однообразностью, поэтому я решил попробовать что-то новенькое. И вот я сидел на улице, сделав выборку закладок, которые пропитали мою реальность.
Таблеточник, бензы, пудра... Мои руки дрожали от предвкушения, а сердце билось как барабан в ритме тяжелой музыки. Я включил свой любимый трек, чтобы подготовиться к этому удивительному путешествию.
Закладки были готовы, я облизывал губы от нетерпения. Мне были все равны неприятные отходы, которые могли последовать после этой поездки.
Сижу на скамейке, слушаю музыку, весь мир стал для меня сумасшедшим пиршеством, я погружен в свои мысли под звуки рэпа. Слова вырываются из груди, словно порыв моей души. Я начинаю монотонно читать рэп, исполняя свои самые темные фантазии прямо на улице. Зрители проходят мимо, некоторые кивают головой, другие просто не замечают. Но мне все равно, я себя чувствую свободным и сильным.
Я открываю свою первую закладку - таблеточник. Это было нечто новое, что-то, что я не испытывал раньше. Энергия проникла в мои вены, я чувствую прилив сил. Мир вокруг меня преобразился, стал ярче и привлекательнее. Я буквально ощущаю, как пышу энтузиазмом и творческим потенциалом.
Следующая закладка - бензы. Это был настоящий удар по моей психике. Я начал ощущать все сильнее и ярче, цвета переплетались перед моими глазами. Музыка звучала еще громче, словно вбивала в голову каждую ноту. Я испытывал неимоверную эйфорию, но это была лишь часть замысла.
Осталась последняя закладка - пудра. Я вдыхаю ее, ощущая, как земля уходит из-под ног. Мои мысли становятся более рассеянными, и я вижу жизнь в ином свете. Все проблемы и тревоги убегают подальше, и я погружаюсь в состояние идеальной гармонии.
Как прекрасно услышать себя, когда все вокруг тебя воспринимается как произведение искусства. Я вижу, как музыка вибрирует в моих венах, как рэп вырывается из самой глубины моей души. И я понимаю, что это мое призвание, мое творчество, которое многие не смогут понять. Но это не важно.
Время летит сумасшедшим ходом, я ощущаю, что истекаю энергией, но я не боюсь. Я прожил этот момент, отдавая себя музыке и рэпу, и это было невероятным опытом. Хочется ли мне повторить это снова? Возможно, да. Но сегодня я остановлюсь на этом и буду помнить каждую ноту, каждое слово, каждую закладку, которая помогала мне раскрыться на улице.
Я наркоман. Я слушаю музыку. Я читаю рэп на улице. И я счастлив.
Но помни, что это только мое личное путешествие. Никогда не играй с наркотиками, они могут привести к деструктивным результатам. Мир многообразен и увлекателен без них. Найди свою страсть, свое призвание, и живи полной жизнью, а не ищи утешения во временных погружениях в иллюзии.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!